ПСИХОЛОГІЧНУ СЛУЖБУ ЗАКЛАДУ ПРЕДСТАВЛЯЄ ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ

Кабінет практичного психолога розташований на 2 поверсі дошкільного закладу

(біля 8 та 9 групи).

Графік роботи

практичного психолога ЗДО № 85

Перерва 12.30-13.00

Прийом батьків: пн. 8.00-10.00 та чт. 14.00-16.00

Основна функція психолога в дитячому садку: супровід психічного розвитку дітей, відстеження дітей з проблемами в розвитку і своєчасна рання допомога дітям і батькам.

КОЛИ ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ПСИХОЛОГА?

Якщо проблема не розв’язується тривалий час.

Якщо Ви знаєте, як розв’язати проблему, але Вам все-таки потрібна допомога.

Якщо Вас щось тривожить у дитячій поведінці, але Ви не можете зрозуміти причину.

Якщо Вам здається, що малюк відстає в розвитку від своїх однолітків. Швидше за все, Вам це здається. Але краще розставити всі крапки над І і не мучити дитину порівнянням з іншими дітьми.

Якщо у Вас є сімейні проблеми, і це відбивається на дитині.

Онлайн курс практичного психолога "Як допомогти дітям пережити кризу"

wym-1718873011694

Батькам про попередження жорстокого поводження з дітьми!

Шановні батьки!!! З часів появлення людини на Землі люди використовували в тих або інших цілях насильство. Чим могутнішою ставала людина, тим більше були масштаби насилля. Неперевершеним "рекордсменом" в історії людства за масштабами насильства безсумнівно є двадцяте століття, у якому люди (якщо їх можна так назвати), завдяки технічному прогресу, вдосконалили механізм знищення собі подібних і застосували його до мільйонів і мільйонів жителів нашої й планети. Ми вважаємо себе цивілізованими людьми, забуваючи про те, що одним з основних ознак цивілізованості є вміння обходитися без насильницьких методів як у керуванні державою, так і в відношеннях між людьми. Ми називаємо дикими й страшними середні століття, випустити з уваги, що в ті часи населення було набагато менше, ніж нині.Величезна кількість міжнародних організацій намагаються протидіяти насильству, збираються міжнародні конференції, що обговорюють методи боротьби з насильством, але вал насильства поки зупинити не вдається. І, швидше за все, не вдасться, якщо не вийде відгородити від насильства дітей.У цьому зв'язку досить цікаві дані соціологічного опитування. За даними таких опитувань виходить, що кожна третя дитина протягом року була піддана прямому насильству. Отут мова йде про насильство, з яким дитина зустрічається поза домом. Але адже величезна кількість дорослих людей уважають, що насильство – це досить ефективний метод виховання.Однак прихильникам такого "виховання" невтямки, що насильство перешкоджає розвитку в дитини здатності контролювати своє поводження (а виходить, не є засобом виховання). Пояснюється це тим, що в дитини, до якої застосовуються насильницькі методи, не виробляється необхідне почуття провини (у її свідомості покарання заміняє провину, полегшує її), що не дає розвиватися усвідомленню себе як особистості. Для дитини шкідливо як недостатнє почуття провини, так і надмірне, коли провина гнітить її. У розумному ступені (" золота середина ") почуття провини є життєво важливим у формуванні й підтримці в нормі здорової свідомості.Крім того, один з наслідків насильницьких методів покарання – ототожнення себе з агресором, і як наслідок у дитини з'являється відчуття, що бути агресивним і караючим – норма. Згодом, коли дитина стає дорослою, вона точно також поводиться зі своїми дітьми.Пригнічення дитини приводить до того, що вже в дорослому віці вона намагається довести навколишньому свою значимість будь-якими доступними способами. Коріння гордині виростає із психічного придушення батьками дітей. Всі тирани, деспоти й диктатори (від сімейних до державних) у дитинстві жорстоко придушувалися родителями.Слід зазначити й те, що насильство буває не тільки на фізичному рівні. У відносинах дорослих і дітей (втім, як і в будь-яких міжособистісних відносинах) можна виділити також насильство психологічне й енергетичне.Коли мова йде про насильство, говориться в основному про неприпустимість фізичного насильства стосовно дітей. Однак не менш небезпечно в плані наслідків і такі види насильства, як психологічне. Ще сумніше, коли насильство фізичне з'єднане із психологічним.А що ж все-таки варто розуміти під насильством родителями над дітьми? Міжнародне Суспільство по попередженню насильства над дітьми в такий спосіб визначає внутрісімейне насильство над дітьми:Дії дорослого вважається насильством над дитиною, якщо:• дорослий б'є або лає дитину, тому що в нього (дорослого, а не дитини!) виникли власні проблеми;• дитина зробила якийсь неспритний учинок, виявив зайву самовпевненість або сказала щось невлад, а дорослий його образив, принизив;• дорослий залишив без догляду маленьку дитину;• дорослий не вислухав дитину;• дитині не забезпечена реалізація фізичних потреб (у їжі, одязі, чистоті, медичному обслуговуванні);• дитина позбавлена можливостей реалізації духовних потреб (в освіті, книгах…);• над дитиною знущаються, ображають або принижують її;• дитиною маніпулюють для рішення власних проблем, одержання вигоди;• дитині прищеплюють шкідливі звички, знайомлять зі сторонами життя, про які їй знати рано (алкоголь, наркотики, паління, порнографія).Що ж можна порекомендувати батькам, які б хотіли відмовитися від використання насильницьких методів, але не знають, як це зробити?По-перше, усвідомити, що ці методи неефективні і навіть небезпечні як для фізичного, так для психічного й морального здоров'я дитини.По-друге, усвідомити, що служить поштовхом для застосування насильства стосовно дітей, і тут важлива умова – цей "поштовх" необхідно шукати тільки усередині себе, а не зовні.По-третє, навчитися володіти собою, тому що в більшості випадків батьки застосовують насильницькі методи через те, що не здатні стримуватися.

Хочеться відразу роз'яснити ситуацію:

Психолог і психіатр, (з яким часто нас порівнюють) мають суттєві відмінності в роді діяльності. Психіатр - лікар, що займається відхиленнями (порушеннями) в психічній сфері людини. Він може поставити діагноз, призначити, при необхідності, медикоментозне лікування, дати напрям в спеціалізований садок.Психолог (дитячий) - педагог, який займається з дітьми, які не мають відхилень у психічній сфері. Він не ставить діагноз, а може зробити умовно-варіативний прогноз на майбутнє. При необхідності може запропонувати пройти консультацію у інших фахівців: психіатра, невролога, логопеда.Основним методом роботи психолога є -Спостереження за розвитком дитини на всіх вікових етапах, відстеження динаміки розвитку пізнавальноїї, емоційно-вольової, особистісної сфер дитини. При необхідності, психолог проводить індивідуальні або групові заняття з дітьми, що мають розвиваючу спрямованість. Всі заняття проходять в ігровому ключі, часто в роботі використовуються казки, рухливі ігри, психогимнастические етюди, елементи арт-терапії (творча діяльність). Діти зазвичай з великою охотою відвідують такі заняття.Як відомо, краще не чекати проблеми, а зробити все, щоб її уникнути. Тому взаємодію з психологом краще починати з самого раннього віку.Починаючи з ясельного віку кожна дитина потрапляє під увагу психолога, який супроводжує процес адаптації дитини до дитячого саду. Перебуваючи в групі, психолог виділяє дітей зі складною адаптацією, спостерігає за особливостями його нервово-психічного розвитку, всіляко підтримує його, проводить розвиваючі та психопрофилактичні заняття з групою дітей, зазвичай у вигляді рухливих ігор, пальчикової гімнастики.Батькам, що оформляють дитину в дитячий сад, також рекомендується пройти індивідуальну консультацію з психологом, щоб отримати максимально повну інформацію про особливості адаптаційного періоду дитини до нових умов життя, познайомити батьків з особливостями розпорядку в дитячому садку.Батькам буде корисно навчитися дивитися з боку на свою дитину і підібрати оптимальну стратегію його виховання, що спирається на безумовну любов і довіру.Дитина, яка терпить менше образ, виростає людиною, яка більше усвідомлює свою гідність. М.Чернишевський

ЗАПОВІДІ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ (поради для батьків)

•  Приймайте дитину такою, якою вона є. Природа створює дитину досить складно, перемішуючи у спадкових генах якості не тільки прямих батьків, а й сотні її предків. Через це в одній сім'ї народжуються різні за здоров'ям, розумом, красою діти. І тільки діяльна батьківська любов допоможе одним розвинути свою красу, розум, здоров'я, а іншим скоректувати свої природні недоліки та перетворити їх на гідність. 
• Не приймайте рішення поодинці. Приймати рішення треба при спільній домовленості обох батьків. Коли діти пішли у школу, треба і їх включати в обговорення сімейних справ: спочатку на правах дорадчого голосу, а далі й вирішального. 
• Власна поведінка батьків - головний фактор у вихованні дітей. Особистий приклад батьків - найкращий спосіб пояснення. Дуже важко заборонити хлопцеві курити, коли батько сам курить. Найкраще виховання дітей - це самовиховання батьків. 
• Не бійтеся з ласкою ставитись до своєї дитини. Потреба у спілкуванні тісно пов'язана з потребою в ласці. Якщо дитина не відчуває належної ласки, вона нервує, грубить, не знаходить собі місця. Ласка сприяє контакту та продуктивному спілкуванню. Дитина очікує добрих слів від батьків, радісних поглядів. Будьте щедрі на ласку. 
• Не допускайте надмірності в подарунках своїм дітям. Це привчає їх до утриманських настроїв і стосовно суспільства. А суспільство не робить подарунків - їх треба заробити. Небажання навчатись приходить до тих, хто в дитинстві одержав максимум споживчого щастя. 
• Ніколи не карайте із примхи. Безперервно втручатись у життя дитини небезпечно, бо це призведе до того, що вона не відрізнятиме дріб'язкового від серйозного. Дитина сама мусить відчути гіркоту помилки та чуття провини за вчинок при довірливій розмові з батьками.  Не можна тривалий час залишати дитину у стані образи. Запам'ятайте золоте правило: за конфліктом повинна йти радість. 
• Не бійтесь конфліктувати з дітьми. Не може бути виховання без конфліктів. Конфлікт - це співставлення поглядів, смаків, бажань, уявлень. Конфлікт - це завжди перегляд чогось, необхідність оновлення, у спілкуванні народжується істина. 
• Тримайте двері вашого дому відкритими. У першу чергу для друзів дитини. Допоможіть дитині самій вибрати собі друзів, і вона не буде нічого приховувати від батьків. 
• Діти спроможні радіти й одержувати задоволення від виконаної ними роботи. Використайте цю здібність, підготуйте їм радість, а краще, коли доручення по дому будуть постійними, з деякою корекцією. 
• Дотримуйтесь основного закону сім'ї: усі турбуються про кожного члена сім'ї й кожний турбується про всю сім'ю. Дитина повинна бути членом сім'ї, а не її центром, бо виросте егоїст із завищеною самооцінкою, котрий не турбуватиметься про своїх батьків. Звісно, цих заповідей набагато більше, і їх кількість залежить від педагогічної культури сім'ї. Рівень вихованості дитини залежить від родинного виховання. Нехай воно принесе вам завтрашню радість і щастя.
• 
• 

Адаптація до садку з індивідуальними особливостями дитини

1. Тривожна дитина
Такі діти невпевнені в собі ,їм властива суєтливість, рухи, які постійно повторюються. Тривога несе стійкий характер.
Це властиво чутливим, вразливим дітям. Тим, хто внаслідок виховання має тривожно-негативну уяву про навколишній світ.
Що робити:
- прививати дитині позитивне відношенні до навколишнього світу
- вчити дитину, що помилки це не погано. Що кожна помилка несе щось позитивне.
- любити та підтримувати свою дитину, щоб вона почувала себе впевненою
2. Агресивна дитина
Ігнорування дорослих на їх прохання, звернення. Крики, обзивання однолітків, ломання іграшок та поділок інших дітей - це все особливості агресивної поведінки. Такая дитина може провокувати інших, ображати та маніпулювати ними. Буває таким дітям не достає уваги та тепла. Може бути занижена самооцінка, незадоволеність нею батьками. Дитина копіює поведінку дорослих, якщо хтось в сім'ї приховано або выдкрито агресивен. Також така поведынка може бути наслідком пережитого стресу, горя, сильного страху.
Що робити:
- за допомогою психолога виявити причини агресив6ної поведінки
- спокійно відноситись до сітуації, по можливості ігнорувати її
- контролювати свою поведінку
- бути уважним з дитиною
- неможна агресивно реагувати на таку поведінку дитини
- уникати конфліктних ситуацій та телевезійних передач агресивного змісту
- намагатися вислуховувати свою дитину та переключати її увагу
3. Сором'язлива дитина:
Цим дітям важко входити в контакт з іншими дітьми, не люблять бути в центрі уваги. Вони образливі, спілкуються з обмеженою кількістю людей. Наслідками може бути: стресова ситуація, проблеми в родині, можливо дитину часто критикують, ставлять до неї завищені вимоги. Також може мати місце природня чутливість дитини.
Що робити:
- в жодному разі не критикувати дитину, не висміювати та соромити її, особливо публічно
- не примушувати робити те, чого він соромиться
- допомогати своїй дитині вступати в конткат з іншими
- проводити аутотренінг з дитиною ( проговорювати перед зеркалом я- молодец, я все можу, я роозумна та гарна дитина і т.д.)
4. Гіперактивна дитина:
Легкозбудлива, імпульсивна, некерована, однаково активна в будь-яких ситуаціях, не реагує на заборони дорослих - цк все ознаки гіперактивної дитини. Такі діти швидко та багато розмовляють. Вони не можуть зконцентрувати свою увагу та керувати своїми емоціями та поведінкою. Вони здатні провокувати конфліктні ситуації.

СТоп Булінг!!!

Булінг - це дія або бездіяльність, що вчиняються стосовно малолітньої або неповнолітної особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого була або могла бути заподіяна шкода психичному або фізичному здоров'ю потерпілого.

Види булінгу:

1. Фізичний;

2. Економічний;

3. Психологічний;

4. Сексуальний;

5. Із застосуванням засобів електронних комунікацій (кібербулінг)

Ознаки булінгу:

1. Систематичність (повторюваність);

2. Наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі

3. Насалідки у вигляді та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ БУЛІНГУ

Булінг неповнолітної чи малолітної особи - штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб - штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи від 40 до 60 годин.

Якщо булінг чинить дитина віком до 16 років - відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них буде застосован штраф від 850 грн або 1700 або громадськи роботи від 20 до 40 годин.

Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки булінгу(цькування) серед дітей, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робот до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку.

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла закон № 2657-VІІІ " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)", яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ?

- Втрутитися і припинити цькування - булінг не слід ігнорувати;

-Обов'язково повідомте педагогів або керівництво закладу освіти про ситуацію, що склаласая;

- У разі бездіяльності керівництва закладу освіти - зверніться із заявою в поліцію!

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР?

- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте мотивацію її поведінки;

- Поясніть дитині, що за вчинення булінгу(цькування) наступає адміністративна відповідальність;

- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

- Зверніться до психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;

- Дотримуйтесь до рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, щодо вашої дитини.

Пам'ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

ДЕ ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ?

Якщо вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) - зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103*

Якщо дитині необхідна психологічна допомога - зверніться на Національну дитячу "гарячу лінію" для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111.

*цілодобово та безкоштовно в межах України.

11 фраз дитині про кордони тіла

(Правила сексуальної безпеки для дитині від 3 років)

1. Твоє тіло належить лише тобі!

2. Не всі обійми й поцілунки бувають приємними, не треба їх терпіти навіть від родичів і друзів.

3. Довіряй своїм почуттям. Якщо дії іншої людини тобі не подабаються, достатньо сказати "стоп".

4. Ти не має тримати всекреті те, що тобі не подобається, навіть якщо тебе просять або залякують. Такі секрети називають "поганими".

5. Якщо ти не хочеш обійматися, просто скажи "ні"

6. Ніхто не має торкатися твоїх статевих органів, окрім питань здоров'я. Лікар має оглядати дитину лише при батьках.

7. Друг - це той. хто зважає на твої бажання, а не примушує до чогось.

8. Ніхто не повинен просити тебе торкатися їхнії інтимних органів та показувати тобо їх. Пеніс і вульву прикривають нижньою білизною - це інтимні зони людини.

9. Ніколи не терпи, якщо тобі страшно чи боляче, розкажи про це нам!

10. Батькам можна розказати про все. Ми тобі повіримо, навіть якщо це страшно чи соромно.

11. Задавай нам будь-які питання про своє тіло!