Комунальний заклад "Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 85 Харківської міської ради"

До кінця дошкільного віку дитина добре усвідомлює свою статеву приналежність, знаходить собі місце в просторі й часі, Вона вже орієнтується у сімейно-родинних стосунках і вміє будувати їх з дорослими і однолітками: має навички самовладання, вміє підпорядковувати свою поведінку вимогам ситуації, бути непохитною у своїх бажаннях. В якості важливого досягнення в розвитку особистості дитини виступає переважання почуття "Я повинний" над мотивом "Я хочу". До кінця дошкільного віку особливого значення набуває мотиваційна готовність до навчання в школі.

Психологічна готовність до навчання у школі розглядається як комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найважливішими передумовами для нормального включення до нового соціального середовища і для формування навчальної діяльності.

У психологічному словнику поняття "Готовність до шкільного навчання" розглядається як сукупність морфо-фізіологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішний перехід до систематичного, організованого шкільного навчання. Готовність до шкільного навчання - це бажання і усвідомлення необхідності вчитися, що виникає в результаті соціального дозрівання дитини, появи у неї внутрішніх протиріч, які визначають мотивацію до навчальної діяльності.

Найповніше поняття "готовність до школи" визначив Л.А.Венгер. Він вважав, що готовність до школи - це певним набір знань і вмінь, в якому повинні існувати всі інші елементи хоча рівень їх розвитку може бути різний.

Складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є:

мотиваційна (особистісна);

інтелектуальна;

емоційно-вольова.

Мотиваційна готовність - наявність у дитини бажання вчитися. Виникнення усвідомленого відношення дитини до школи визначається способом подання інформації про неї. Важливо, щоб відомості про школу, які повідомляються дітям, були не тільки зрозумілі, але і знаходили емоційний відголос у них. Емоційний досвід забезпечується включенням дітей до діяльності, яка активізує як мислення, так і почуття.

У мотиваційному плані були виділені дві групи мотивів учіння.

1. Широкі соціальні мотиви учіння або мотиви, пов'язані з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних стосунків.

2. Мотиви, пов'язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями.

Особистісна готовність до школи виявляється у ставленні дитини до школи, вчителів і навчальної діяльності, включає також формування у дітей таких якостей, які допомогли б їм спілкуватися з учителями і однокласниками. На час вступу до школи у дитини повинні бути розвинуті самоконтроль, трудові уміння і навички, вміння спілкуватися з людьми, рольова поведінка.

Рекомендації для батьків дітей,які йдуть до школи

Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте, значною мірою залежить від її батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога: освітню (передача життєво значущої інформації), виховну (засвоєння норм життя в людському суспільстві), розвивальну (підвищення індивідуального потенціалу).
Вступ до школи - переломний моменту житті дитини.Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим. Це «кризовий період» у житті дитини, і ця «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному - від 2 тижнів до 2-3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до шко¬ли, або «шкільної зрілості».

Шкільна зрілість виявляється у:

1)МОРФОГЕНЕТИЧНІЙ ГОТОВНОСТІ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ФІЗІОЛОГІЧНУ ЗРІЛІСТЬ (СТАН ЗДОРОВ'Я) ТА РІВЕНЬ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ (РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУКИ І ЗОРОВО-РУХОВОЇ КООРДИНАЦІЇ, А САМЕ:

• ФІЗИЧНІ ПОКАЗНИКИ ДОВЖИНИ ТІЛА, МАСИ ТІЛА;

• ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ НА ЕТАПІ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА, ЩО ОБТЯЖИЛИ РОЗВИ¬ТОК ДИТИНИ: ВАЖКІ ПОЛОГИ, ТРАВМИ, ТРИВАЛІ ЗАХВОРЮВАННЯ;

• ТЕМП РОЗВИТКУ В ДОШКІЛЬНОМУ ДИТИНСТВІ (ЧИ ВЧАСНО ДИТИНА ПОЧАЛА ХОДИТИ, ГОВОРИТИ);

• СТАН СОМАТИЧНОГО ЗДОРОВ'Я ДИТИНИ: ХАРАКТЕР ВІДХИЛЕНЬ У СИСТЕМАХ І ФУНКЦІЯХ ОРГАНІЗМУ, ХВОРОБЛИВІСТЬ; СКІЛЬКИ РАЗІВ У МИНУЛОМУ РОЦІ ХВОРІЛА ДИТИНА, СКІЛЬКИ ДНІВ;

2)ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІЙ ГОТОВНОСТІДИТИНИ ДО ШКОЛИ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ВОЛОДІННЯ ДИТИНОЮ ПЕВНОЮ КІЛЬКІСТЮ ЗНАНЬ ПРО ЯВИЩА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, УМІННЯ ПОРІВНЮВАТИ, КЛАСИФІКУВАТИ ТА УЗАГАЛЬНЮВАТИ ЦІ ЗНАННЯ, А ТАКОЖ ПЕВНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДИТИНИ (МИСЛЕННЯ, ПАМ'ЯТІ, СПРИЙМАННЯ, УЯВИ, УВАГИ);

3)КОМУНІКАТИВНІЙ ГОТОВНОСТІ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ВОЛОДІННЯ НАВИЧКАМИ ВЗАЄМОДІЇ З ДОРОСЛИМИ, ОДНОЛІТКАМИ, А САМЕ: ЗНАННЯ МОРАЛЬНИХ НОРМ ТА ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ (ВМІННЯ СЛУХАТИ, НЕ ПЕРЕБИВАЮЧИ, ВМІННЯ ВИБАЧАТИ І ВИБАЧАТИСЯ, СПІВЧУВАТИ, ВРАХО¬ВУВАТИ НАСТРІЙ ТА БАЖАННЯ ІНШИХ ЛЮДЕЙ ТОЩО);

4)ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІЙ ГОТОВНОСТІ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ВМІННЯ:

• РОБИТИ НЕ ЛИШЕ ТЕ, ЩО ПОДОБАЄТЬСЯ, А Й ТЕ, ЩО НЕОБХІДНО ЗРОБИТИ (ДОВІЛЬНІСТЬ ПОВЕДІНКИ);

• ПОСТАВИТИ МЕТУ, ВИЯВИТИ ПЕВНІ ЗУСИЛЛЯ У ВИПАДКУ ПОДОЛАННЯ ПЕРЕШКОД, ОЦІНЮВАТИ РЕЗУЛЬТАТИ СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

• РОЗУМІТИ Й АДЕКВАТНО ВИРАЖАТИ СВОЇ ЕМОЦІЇ;

• СВІДОМО ПІДКОРЯТИСЯ ЗАГАЛЬНИМ ПРАВИЛАМ ТА ВИМОГАМ;

• УВАЖНО СЛУХАТИ Й ВИКОНУВАТИ САМОСТІЙНО НАЙПРОСТІШІ УСНІ ВКАЗІВКИ ДОРОСЛОГО;

• САМОСТІЙНО ДІЯТИ ЗА ЗРАЗКОМ (ТОЧНО ВІДТВОРЮВАТИ, ДІЯТИ ЗА АНАЛОГІЄЮ);

5)МОТИВАЦІЙНІЙ ГОТОВНОСТІ, ЩО ПЕ¬РЕДБАЧАЄ ЧІТКО СФОРМОВАНУ ПОЗИЦІЮ ШКОЛЯРА, КОЛИ ДИТИНА:

• МАЄ НАЛЕЖНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО ШКОЛУ;

• ПОЗИТИВНО СТАВИТЬСЯ ДО ШКІЛЬНИХ ЗАНЯТЬ, ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИХ НОРМ ДИСЦИПЛІНИ;

• ВІДДАЄ ПЕРЕВАГУ УРОКАМ ГРАМОТИ Й ЛІЧБИ, А НЕ ЗАНЯТТЯМ ДОШКІЛЬНОГО ТИПУ (МАЛЮВАННЯ, ФІЗКУЛЬТУРА, ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ ТОЩО);

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю врахо¬вують психологічні аспекти проблеми. Особливої уваги потребують, так звані, «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менше комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків. Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мала впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.Психологічна готовність до школи- це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

ФІЗИЧНА ГОТОВНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ: ЗМІСТ, ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Сучасна школа висуває до дитини підвищені вимоги. Це зумовлено істотним зростанням інформаційної насиченості шкільних програм, засвоєння яких вимагає від дошкільника швидкості реакції, концентрації уваги, здатності тривалий час витримувати психоемоційне та фізичне навантаження. Разом з тим, аналіз показників здоров'я, рівнів розвитку фізичних якостей і рухових можливостей дошкільників свідчить про тривожні негативні тенденції, які продовжують посилюватися.

Проте в даний час відбір дітей для навчання в школі проводиться, головним чином, за показниками психологічної готовності.Фізичне виховання дітей розглядається в цьому контексті ізольовано від питань підготовки до школи.

Загальновідомо, що фізично неготова до школи дитина важко переносить процес адаптації до шкільних умов: вона відбувається ірраціональним шляхом, тобто з високим напруженням фізіологічних систем організму. Тому для більш об'єктивного відбору дітей до навчання в школі необхідно обов’язково враховувати ступінь фізичної готовності. А це вимагає обов’язкового введення у систему загальної готовності старших дошкільників до навчання блоку фізичної готовності, вивчення і розробки його компонентів і основних характеристик.

Ситуація щодо вирішення даної проблеми суттєво не змінилася із введенням до штатного розкладу дошкільного навчального закладу ставки інструктора з фізичного виховання. В цілому це позитивно вплинуло на ефективність фізкультурно-оздоровчої роботи з дошкільниками, проте не змінило підходи до процесу формування фізичної готовності дитини до школи.Багаторічні спостереження дозволили нам зробити висновок, що на стан фізичної готовності не звертають увагу як педагоги, так і батьки, які переважно контролюють питання інтелектуального розвитку дитини, орієнтуючись, насамперед, на вимоги школи до випускника дошкільної установи. І якщо сьогодні під час вступу до школи фізична готовність ніяк не оцінюється, а стан здоров'я не береться до уваги, то і на дошкільному етапі ці аспекти відходять на другий план, а іноді і зовсім відсутні в системі роботи як дошкільного закладу в цілому, так і інструктора з фізичного виховання зокрема.

.Своєчасне і поглиблене вивчення фізичної підготовленості дозволить виявити не тільки досягнутий дитиною рівень розвитку моторики, ступінь їх відповідності віковим нормам, але й її потенційні рухові можливості, визначити причини відставання або випередження в засвоєнні програми і намітити педагогічні шляхи, що будуть сприяти оптимізації рухової активності.

Рухова активність також є важливим показником фізичної підготовленості дітей. Вона є не тільки фізіологічно обґрунтованим засобом розвитку загальної витривалості, а й сприяє підвищенню розумової і фізичної працездатності, поліпшенню емоційного стану, повноцінному фізичному і психічному розвитку дітей, зміцненню їх здоров'я. Гігієністи вважають, що про фізичну готовність не можна судити без врахування стану здоров’я дітей, рівня морфофункціонального і психомоторного розвитку (В. Доскін, Ю. Змановський, Д. Ельконін та ін.). Наявність захворювань, ступінь опору організму несприятливим умовам зовнішнього середовища, рівень та гармонійність фізичного розвитку, фізіологічні реакції різних систем організму на фізичні навантаження – характеристики стану здоров’я дитини.

Їх вивчення дозволить розподілити дошкільників на три групи здоров’я: основну, підготовчу та спеціальну.Де хто з дослідників відносить до компонентів фізичної готовності ступінь оволодіння культурно-гігієнічними навичками (В. Якименко). Першокласник повинен уміти впорядкувати своє робоче місце, утримувати в чистоті шкільне приладдя, контролювати свій зовнішній вигляд. Розвиток цього компоненту, додає фізичній готовності повноту і завершеність.На нашу думку, обов’язковим компонентом фізичної готовності дитини до школи є й емоційно-мотиваційний стан, який виявляється у стійкому інтересі, емоційній налаштованості, у бажанні виконувати різноманітні вправи, усвідомлено відноситися до свого здоров’я.

Дослідження С. Ліх, Л. Сварковської довели, що вмотивована дитина досягає більш значних успіхів в оволодінні рухами.Відсутність даних про будь-який з компонентів робить висновок про ступінь фізичної готовності дітей до навчання в школі некоректним.Програма формування фізичної готовності старших дошкільників до навчання у школі повинна реалізовуватися, в першу чергу, інструктором з фізичного виховання. Проте завдання її формування слід розглядати як одну з найважливіших самостійних цілей роботи дошкільної установи.

Мета веде за собою визначення завдань, вирішення яких повинно здійснюватись через систему засобів, методів і форм роботи. Реальний успіх цієї роботи можливий за умови взаємодії медичної, психологічної, педагогічної і методичної служб дошкільної установи на всіх етапах роботи з формуванню фізичної готовності дітей до шкільного навчання.Зусилля дошкільних працівників повинні поєднуватися з зусиллями батьків майбутніх учнів. Більшість з них на етапі підготовки до навчання залишають поза увагою фізичний розвиток дитини. Тому необхідно проведення різноманітних форм просвітницької роботи з батьками саме з цього питання.Такою ж необхідною є й взаємодія дошкільної установи та школи.

Саме вона забезпечує реалізацію наступності в роботі з фізичного виховання дітей. Дана проблема є однією з найважливіших в системі безперервної освіти. На дошкільному етапі освіти повинна зберігатися самоцінність дошкільного дитинства, формуватися фундаментальні особистісні якості дитини та забезпечуватися її повноцінний фізичний розвиток, що є основою успішного навчання у школі.

Школа зобов'язана враховувати досягнення дошкільника і будувати роботу, спираючись на його інтелектуальний та фізичний потенціал та розвиваючи його.