Домашні правила безпеки для дітей включають такі пункти:

• Карапузові не можна відкривати двері стороннім.
• Батькам не рекомендується класти на стіл скатертину зі звисаючими кінцями. Малюк може потягнути її на себе.
• Потрібно вберегти дитину від гострих предметів. Ящики кухонних столів можна заблокувати фіксаторами.
• Під забороною відкривання вікон. Батьки повинні стежити, щоб вікна були закриті. Можна поставити спеціальні запобіжники.
• На розетки варто поставити заглушки. Вони входять в набір для захисту дітлахів в Mat4Baby.
• Роз'яснити, що забороняється грати з сірниками. Розповісти про фактори виникнення пожеж.
• Користування плитою для дитини - під забороною. Заборонити чіпати чайник, каструлі з окропом.
• Прибрати ліки подалі від крихти. Аптечка повинна бути в недоступному місці.
• Діткам постарше потрібно знати телефони екстрених служб. Їхні номери рекомендується записати на аркуші паперу і повісити на видному місці.

Попередження дитячого травматизму під час літньої оздоровчої компанії

Найголовнішим для нашого суспільства, за будь-яких умов та обставин є дитина, яка має навчатися жити в цьому бурхливому і часто непередбаченому світі, набути в ньому необхідної життєвої компетентності. Саме тому нам важливо чітко усвідомити, що життєдіяльність дитини дошкільного віку має бути не лише змістовною та самоцінною, але й безпечною.

В Законі України «Про дошкільну освіту» зазначено, що дошкільний навчальний заклад формує основи здорового способу життя, норм безпечної поведінки. Однак будь-яка норма є регулятором поведінки дитини лише за умов її усвідомлення та прийняття.

Отже є проблеми, успішне рішення яких хвилює всіх. Саме до таких належить проблема дитячого травматизму, яка стала актуальною в усіх країнах світу.

Допитливість дітей, їх зацікавленість, намагання пізнати оточуюче середовище виховує різнобічно розвинену особистість. Але відсутність у дітей передбачуваного результату своїх дій, особистого життєвого досвіду може привести їх до біди.

Аналіз великої кількості матеріалів, одержаних в результаті практичної роботи з дітьми, дозволяють виявити певну закономірність цього явища. З року в рік діти отримують одні і ті ж травми, потрапляють в однакові небезпечні ситуації. Передумовою цього служать психо-фізіологічні особливості дітей. Тому постає питання, як вберегти дітей від біди, як навчити їх безпечній поведінці та передбачуванню наслідків небезпечних розваг?

Ці та інші питання з названої проблеми повсякчас постають перед кожним дорослим. Перед тим, як детально розглянути профілактику дитячого травмвтизму в літній період, давайте пригадаємо, що таке травма?

Термін «травма»походить від латинського слова і в перекладі воно означає тілесне пошкодження при поранені.

А тепер давайте визначимося, що ж таке дитячий травматизм?

Дитячий травматизм- це сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку.

Дитячі травматизми поділяються за віком:

•грудний (з моментународження до 1 року)

•перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.),

•дошкільний (від 3 р. до 7 р.),

•шкільний (від 7 р. до16 р.)

Дитячий травматизм поділяють на:

побутовий

транспортний

спортивний

вуличний

вогнепальний

нещасний випадок на воді

задушення та отруєння

Дошкільний вік характеризується зростанням рухової активності, фізичних можливостей дитини, підвищенням допитливості, прагненням до самостійності. Найбільш це проявляється в літній період, бо літо завдяки своїм сприятливим погодним умовам і широкому аспекту природних факторів розкриває великі можливості для організації активної рухової діяльності дітей на свіжому повітрі упродовж всього часу перебування дітей у закладі. Але відсутность життєвого досвіду нерідко може призводити до виникнення травмонебезпечних ситуацій. Тому одним із аспектів боротьби за здоров’я дитини є профілактика травматизму. Медичні експерти Всесвітньої організації охорони здоров‘я, аналізуючи причини смерті дітей встановили, що зараз в більшості цивілізованих країнах світу діти в віці від 5 років і старше частіше гинуть в результаті нещасного випадку, ніж від хвороб разом взятих.

Причини травмування у дітей різнобічні, що розробити і протиставляти їх виникненню певні міри профілактики значно складніше, ніж більшості інфекційних захворювань, проти яких існують профілактичні щеплення.Тому основна увага в профілактиці дитячого травматизма повино приділятися профілактичній роботі, під час якої дітям повідомляють спеціальні знання, передають життєвий досвід. Ця робота проводиться з спільними зусиллями вихователів, медичних працівників та батьків.

З досвіду роботи можна сказати, що робота персоналу дитячого садка та батьків по передженню травматизма повинна йти в 2 напрямах: 1) усунення травмонебезпечних ситуацій, які пов’язані з невпорякованим зовнішнім середивищем; 2) систематичне навчання дітей основам профілактики травматизма. Важливо при цьому не розвивати у дитини відчуття страху, а навпаки, вселяти їй те, що небезпеки можна минувати, якщо вести себе правильно.

Давайте визначимося з класифікаціями травм, які найчастіше зустрічаються дитячого травматизму влітку, які одноково можуть трапитися і в дитячому садку, і вдома

Кидання каміння, піску, гілок ⇒ травма обличчя, очей

Як попередити:

- щодений огляд території, прибирання каміння;

- відсутність сухостою;

- в літній період перед прогулянкою зволожувати пісок;

- вихователю слідкувати за правильним використанням піску;

- бесіда з дітьми;

- наявність кришок на пісочницях.

Вживання отруйних грибів, рослин ⇒ отруєння організму

Як попередити:

- перевіряти щоденно стан зелених насаджень (відсутність колючок, отруйних грибів, рослин);

- проводити заняття, бесіди щодо шкідливості оруйних грибів та рослин;

- наочна демонстрація отруйних грибів та рослин.

Падіння з висоти ⇒ різні види переломів, струс мозку, забиття

Як попередити:

- слідкувати за надійністю, міцністю та безпечністю закріплення обладнання;

- слідкувати за відсутністю на поверхнях обладнання гострих кутів, виступів, пошкоджень;

- перевіряти технічну справність спортивного та ігрового інвентарю.

Небезпечні ігри з тваринами⇒ при укусі - рани, рвані рани, інфекційні хвороби.

Як попередити:

- не допускати знаходження бродячих тварин на території дошкільного закладу;

- не чіпати тварину під час їжі;

- не чіпати чужої тварини, щоб не заразитися інфекційними хворобами.

Небезпечні комахи⇒ алергетичні прояви, дрібні ранки, свербіж

Як попередити:

- зачиняти вікна і двері сіткою, що не пропускає комах у приміщення;

- не дозволяти дітям ходити босоніж по траві, сидіти та лежати на землі, не перевіривши попередньо поверхню;

- не відвідувати з дітьми пасіки та триматися подалі від місць можливого скуп­чення комах, що жалять, — овочевих та квіткових ринків, мусорозбірних кон­тейнерів тощо;

- регулярно оглядати територію дошкільного закладу та видаляти з неї гнізда комах;

- не дозволяти дітям їсти на вулиці солодке, що привертає увагу комах; контролювати дотримання дітьми-алергіками дієти;

- не давати дітям лікарські та косметичні засоби, що містять отруту комах тощо.

Ігри з небезпечними предметами⇒ порізи різної глибини, отруєнняречовинами із балончика,зараження різними хворобами через голку.

Як попередити:

- систематичний огляд території;

- проводити бесіди щодо небезпечних предметів;

Теплові удари⇒ підняття температури, втрата свідомості.

Як попередити:

- одягати дітей згідно сезону, стану погоди;

- дотримуватись питного режиму;

- забезпечення тіньового павільйону.

- не виходити на маршрут відразу після вживання їжі;

- знижувати темп руху під час спеки.

Сонячні опіки шкіри⇒ почервоніння шкіри, больові відчуття.

Як попередити:

- забезпечення головним убором;

- не допускати прогулянок під прямими сончними променями;

- дотримуватсь питного режиму;

Необережне поводження з дрібним матеріалом ⇒задуха, травми верхніхдихальних шляхів, травми вуха.

Як попередити:

- при відборі матеріалу приділяти особливу увагу його безпечності;

- гра дітей з мілким матеріалом під постійним спостереженням дорослого.

Надмірна рухова активність⇒ забій м'яких тканин, ЧМТ, гематоми ін.

Як попередити:

- контроль рухової активності дітей.

Але статистика свідчить, що більшість травм відбувається вдома, і вони були спровоковані недбалістю дорослих.

Найчастіше діти отримують травми:

- під час гри з вогнем, електроприладами;

- біля водойм;

- під час відпочинку;

- відпочинку в лісі;

- недотримання правил дорожнього руху.

Вдошкільному закладі проводиться постійна робота з батьками стосовно попередження дитячого травматизму, де батьки отримують певні рекомендації.

1.Пожежна безпека

1.Джерела вогню (сірники, запальнички та ін.) потрібно зберігатинедоступному для дітей місці.

2. Легкозаймисті речовини (спирт; рідини, що містять спирт; лаки;фарби; розчинники; бензин; олію та ін.) потрібно зберігати в недоступ­номудля дітей місці.

3.Під час відпочинку на природі не потрібно розпалювати багаття і дозволяти це робити дітям.

4.Не курити в присутності дітей і не залишати недопалки.

2.Попередження травматизму під час відпочинку

2.1.Не залишати дітей без нагляду.

2.2.Перевіряти обладнання дитячого майданчика, щоб впевнитися у відсутності чинників, що можуть спричинити травмування. Особливо уважно обстежте пісок: у ньому можуть міститися скло та гострі мета­леві предмети.

2.3. Огляньте територію навколо будинку і перевірте наявність від­критих підвалів, каналізаційний люків, ям, електрощитів, недобудова­них об'єктів, стоянок автотранспорту тощо.

2.4. Під час перебування на вулиці в літній день захищати голову ди­тини панамою.

2.5.Регулювати перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опі­кам шкіри.

3. Безпека дорожнього руху

1.Виконувати правила дорожнього руху.

2.Проаналізувати місце проживання на предмет оцінки інтенсивності дорожнього руху.

3.Дозволяти старшим дітям самостійно переходити дорогу за пов­ної відсутності руху: автотранспорту або велосипедистів.

4.Пам'ятайте, отруйні гази машин — небезпечні для дітей.

4.Безпека в лісі

1.Забороняти ходити до лісу без супроводу дорослих.

2.Під час перебування у лісі разом із дітьми не збирати та не вжи­вати незнайомих грибів, ягід, рослин

3.Не розводити у лісі багаття під час засухи; за необхідності в цьому, розмістити вогнище на відкритому місці. Після використання ретельно загасіть його та засипте землею.

4.Обстежте місце встановлення намету в лісі з метою уникнення небажаної зустрічі зі зміями, бджолами, мурахами тощо.

5.Для походу до лісу одяг дитини добирати таким чином, щоб опти­мально захистити її від комах, кліщів та інших несподіванок.

6.Не засмічувати навколишнє середовище та не залишати після себе жодних слідів свого перебування.

7.Не залишати дітей без нагляду!

5.Безпека на водоймі

1.Не залишати дитину без нагляду біля водойми.

2.Не дозволяти купатись та стрибати у воду в неперевірених мі­сцях.

3.Для купання обирати незасмічені з твердим дном, без водорос­тей та мулу місця.

4.Забороняти користуватись човном, плотом без супроводу дорос­лих.

5.Не дозволяти запливати на глибину, використовуючи гумовий матрац чи іграшку.

6.Не допускати пустощів на воді (не можна зненацька лякати, утри­мувати одне одного під водою, жартома кликати на допомогу).

7.Дозувати перебування дитини у воді, щоб організм не переохолод­жувався.

Щасливого оздоровлення без травматизму!

Безпечний відпочинок узимку

Правила поведінки під час ожеледиці

Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони вкриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає небезпеки травмувань.

Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти та потрапити на дорогу, автомобіль може виїхати на тротуар.

Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. В ожеледицю значно збільшується гальмівний шлях автомобілів, і падіння перед автомобілем, що рухається, може призвести, в кращому разі, до каліцтва, а то і до загибелі.

Що робити, якщо ж ви впали? Якщо через деякий час відчули біль у голові, в суглобах, нудоту, побачили, що утворилися пухлини - терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можливе виникнення ускладнень з неприємними наслідками.

Бережись бурульок!

Нестійкі погодні умови - відлига вдень і заморозки вночі сприяють активному утворенню бурульок на покрівлях споруд (особливо старих будинків з похилим дахом), що виступають на архітектурних частинах будинків та великих деревах.

Пересуваючись містом у період танення льоду, слід бути особливо уважним, проходячи повз будинки чи біля високих дерев, спершу необхідно впевнитись у відсутності загрози падіння льодових наростів.

По можливості необхідно триматись на безпечній відстані від будинків та інших споруд, вибираючи найбільш безпечний маршрут руху. Ні в якому разі не заходити за спеціальні огорожі поблизу будинків чи дерев.

Правила поведінки на водоймищах, які вкриті кригою

Стовпчик термометра впевнено тримається на мінусових позначках. Наші водойми поступово вкриваються першою ще тонкою та ненадійною кригою. Вона завжди небезпечна, а до того ж ще й зрадлива: без шуму та тріску крига раптово провалюється під ногами. Особливо слабкою вона буває в заростях прибережного очерету, адже тут вона вся пронизана стеблами рослин. Небезпечний для пересування матовий білий лід з жовтуватим відтінком.

Основні правила поведінки взимку на водоймищах:

У жодному разі не можна виходити на тонкий лід та перевіряти його міцність ударом ноги, а обов’язково використовувати для цього палицю. Не можна також стрибати та бігати по льоду, збиратися великими групами на одному місці. Знайте, що на початку зими небезпечною є середина водоймища, а в кінці зими - прибережні ділянки. Якщо ж ви все таки опинилися у крижаній воді, а поряд нікого немає, розставте широко руки та намагайтеся утримуватися на поверхні. Пам’ятайте, що енергійні рухи під час перебування у воді сприяють швидкому охолодженню. Тому старайтеся без різких рухів виповзти на міцний лід у бік, звідкіля прийшли та повзти до берега, відштовхуючись ногами від краю льоду. Надаючи ж допомогу людині, що провалилася під лід, ні в якому разі не можна підходити до неї стоячи, потрібно наближатися лежачи, розкинувши в сторони руки та ноги, використовуючи дошки або інші предмети, які є під руками. Лежачи на одному з таких предметів, закріплених мотузкою на березі або на твердому льоду, особа, яка надає допомогу, повинна наблизитися до потерпілого на відстань, яка дозволить подати мотузку, пояс або багор. Коли поруч нічого немає, то 2-3 чоловіка лягають на лід і ланцюжком просуваються до постраждалого, утримуючи один одного за ноги, а перший подає жертві ремінь або шарф.

Обов’язково одразу ж викликати «Швидку допомогу»

Дитина та безпека дорожнього руху

Шановні батьки! Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

v не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;

v не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;

v вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;

v на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

v при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

v не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;

v вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай –спереду, тролейбус, автомобіль та автобус – позаду);

v не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

v не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги; не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

Статистика дорожньо-транспортних пригод свідчить, що часто жертвами аварійних ситуацій на дорогах стають діти.

До таких невтішних наслідків призводить, як правило, незнання малюками основ правил дорожнього руху, а також часом байдуже ставлення дорослих до поведінки дітей на проїжджій частині.

Саме тому одним із важливих завдань навчально-виховного процесу з дошкільнятами є цілеспрямована та послідовна робота щодо профілактики та попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Проводитися вона має, насамперед, в родині, а це значить, що вам, батьки, необхідно приділити належну увагу цьому важливому питанню.

Починати таку роботу з малятами слід якомога раніше, адже відомо, що звички, набуті в ранньому дитинстві, залишаються на все життя. Дотримання правил безпечного життя повинно стати свідомою необхідністю кожної дитини.

Вивчення правил дорожнього руху безпосередньо пов'язане з формуванням у дітей вміння орієнтуватися у просторі, коли вони вже вміють розрізняти та називати лівий і правий бік вулиці, середину, напрямок руху (вперед, назад).

Навчання правилам дорожнього руху дає бажаний результат, якщо в повсякденному житті у малят формуються культура поведінки, витримка, дисципліна. Під час прогулянок з дорослими слід звертати увагу малюків на рух пішоходів, транспорту, називати кольори світлофора, знайомити дітей зі словами: тротуар, шофер, автомашина; уточняти назви частин автомобіля: кабіна, колеса, двері, вікна тощо.

Поступово у дітей накопичується певний досвід, збагачується словниковий запас, виховуються навички просторового орієнтування. Поступово можна та потрібно підводити малят до засвоєння правил дорожнього руху, спонукати їх активно користуватися словами, що означають напрямки та місцезнаходження предметів. Необхідно також розширяти уявлення дітей про вулицю, машини, перехід «зебру» тощо. Слід активізувати вживання та розуміння дітьми понять «тут», «там», «вгорі», «внизу», «близько», «далеко» та ін.

Переходячи з дитиною вулицю, дорослі обов'язково повинні тримати її за руку, щоб дитина не злякалася машини, яка наближається. Слід пояснювати дітям, що не можна виходити самим, без дорослих, на проїжджу частину вулиці, а під час переходу навчати малят правильній реакції на сигнали світлофора, пояснювати їм, що йти треба спокійно, не поспішаючи.

Хто з нас не хоче бачити свою дитину здоровою? І кожен вважає, що саме його малюк достатньо розумний та розсудливий, щоб не опинитися під колесами автомобіля. Але уникнути дорожньо-транспортної пригоди дитині часом зовсім непросто.

Травми, отримані в результаті наїзду транспортного засобу, є особливо тяжкими. Справа в тому, що травма такого роду виявляється подвійною: спочатку – автомобілем, а потім ударом об проїжджу частину. У результаті – два удари! При чому, найбільш небезпечним є саме другий удар, адже діти, падаючи, забивають найчастіше голову (співвідношення ваги голови до загальної маси тіла у дитини більше, ніж у дорослого). Тяжкими бувають травми і при ударі об гострі грані та предмети, а також жорсткі конструкції автомобіля. Наслідки автотравм найчастіше залишають на все життя фізичні та морально-психологічні каліцтва. У середньому кожна дитина після автотравми проводить на лікарняному ліжку близько двох місяців, а термін реабілітації складає 8-10 років.

Тому так важливо навчання дітей поведінці на вулиці з урахуванням їхніх психологічних та фізіологічних особливостей.

Психологи вже давно встановили, що діти в силу своїх вікових психологічних особливостей не завжди можуть правильно оцінити миттєво обстановку на дорозі, яка часто швидко змінюється. Діти часто завищують власні можливості. Іноді малюки просто повторюють те, що роблять у таких випадках дорослі. Так, дорослі намагаються перебігти вулицю. І перебігають (правда, не завжди успішно), у чому допомагає їм уміння визначити відстань до машини і оцінити ситуацію на дорозі. Але це дорослі, а діти? Дитячий організм знаходиться у стані формування, Багато з процесів, що відбуваються в ньому, нестійкі. Звідси і така різна реакція дітей та дорослих на одні й ті самі дорожні ситуації.

Спеціальними дослідженнями встановлено, що діти інакше, ніж дорослі, переходять через дорогу. Дорослі, підходячи до проїжджої частини, вже здалеку спостерігають та оцінюють ситуацію, яка склалася на дорозі. Діти ж починають спостереження тільки тоді, коли підійдуть до краю дороги чи коли вже знаходяться на ній. У результаті – мозок дитини не встигає обробити інформацію та дати правильну команду до дії. Окрім того, діти молодшого віку переносять у реальний світ свої уявлення з мікросвіту іграшок. Наприклад, упевненість у тому, що реальні транспортні засоби можуть зупинятися на місці так само миттєво, як і іграшкові.

Зріст дитини – серйозна перешкода для огляду навколишньої обстановки: через транспортні засоби, що стоять поруч, їй не видно, що діється на дорозі, у той самий час дитину не видно з-за машин водіям. Дитина може не почути звуку автомобіля, який наближається, чи іншого сигналу не тому, що не вміє розпізнавати їх, а через відсутність у неї постійної уваги.

Увага дітей носить вибірковий характер. Вона, як правило, концентрується не на предметах, що представляють небезпеку, а на тих, які на даний момент цікавлять її понад усе, та і час сприйняття звукового сигналу у дітей значно триваліший, ніж у дорослих. У дитини коротший крок та менший сектор огляду на 15–20 %, до того ж уповільнена реакція на небезпеку (3–4 секунди, на відміну 0,8–1с у дорослих). Оцінка ж транспортних засобів, що рухаються, підвладна впливу контрастів. Чим більше розмір транспортного засобу, значніше його відмінність за кольором та звуком від навколишньої обстановки, тим швидше діти уявляють його рух. При наближенні великої вантажівки, навіть якщо вона рухається з невеликою швидкістю, дитина рідше ризикує перетинати проїжджу частину, одначе недооцінює небезпеку невеликої легкової машини, яка наближається на великій швидкості.

Чим складніше ситуація для дитини і чим більшу кмітливість та швидкість у прийняті рішення їй необхідно проявити, тим сильніше розвивається гальмування у центральній нервовій системі дитини. І, таким чином, розвивається замкнене коло: чим небезпечніше ситуація, тим дитина повільніше та більш неправильно приймає рішення.

Батьки часто ставлять запитання: «Що з правил дорожнього руху слід знати дошкільнику, а що школяреві?» І тому, й іншому слід знати якомога більше про безпеку пішохода на дорозі. Це як щеплення, яке підвищує імунітет, але на рівні психіки.

Потрібно, щоб дитина, навіть найменша, яка тримається за руку дорослого, при підході до проїжджої частини вміла налаштуватися на перехід. Навчаючи дітей правилам дорожнього руху, не забувайте показати їм ті порушення, які можна побачити на вулицях серед водіїв, щоб при переході доріг, перехресть маленький пішохід навчився приймати компенсаторні дії по відношенню до інших учасників руху, тобто культивуйте в дитині інстинкт самозбереження. Покажіть їй порушників-пішоходів. І тим більше ніколи не порушуйте правила дорожнього руху самі. З точки зору маленької дитини, дорослі – зразок поведінки, а все, що вони роблять,– правильно. Це потім, з віком, прийде здатність критично оцінювати вчинки та їх результати.

Пам'ятайте, шановні дорослі, що порушуючи правила, ви закладаєте основу для майбутньої трагедії.

Особистий приклад дотримання правил дорожнього руху допоможе сформувати стійку звичку не порушувати їх, довести до автоматизму правильні дії дитини при переході через дорогу. Не залишайтесь байдужими до поведінки на дорозі незнайомих, сторонніх дітей. Завважте: зроблене вами зауваження, вчасно протягнута рука допомоги попередять можливу біду.

А якщо дорослий, вирушаючи з дому, почує настанови уважності з уст дитини на свою адресу – значить, виховна робота не пропала даремно, і ваша дитина буде здоровою та неушкодженою!